Щось тут сумно…

Авжеж блог це персональна справа. Воно ж для мене. А не реклама для популяризації. Так скаже будь-хто. Так, але й не так. Бо будь-кому необхіден  зворотний вигук. Тобто я – гук, а мені, як реакція на нього, зустрічний.  А інакше як? Я можу тоді сама з собою розмовляти за чаем з варенням. З тією ж ефективністю.

Сам з собою будь хто може проаналізувати плани, якись стосунки, якись події…. Але думки шукають або визнання, або спростування. Вони хочуть дискусії. Тому я от подумала, може законсервувати своє Вордпресове обличя зара?   Буду повертатись до нього періодично.  А поки сконцентруюсь на розвитку себе на блогах іншіх. І залишаю себе активну на Ливджорналі.  маленьке Чао до Вордпресу                             На певен час.    До великого Добрий день:))